Беларускія манархістыя

Всеукраїнська монархічна конференція

Sun, 13 May 2012 19:54:52 GMT

Originally posted by edward_trad at Всеукраїнська монархічна конференція

5 травня 2012 року відбулась довгоочікувана знакова подія : «Перша Всеукраїнська монархічна конференція«. В заході прийняли участь громадські і політичні діячі, науковці, діячі мистецтва та консервативно налаштована молодь. Без перебільшення можна стверджувати, що було представлено весь спектр сучасного українського суспільства.

На початку зі словами привітання виступив координатор Українського традиціоналістичного клубу, письменник, політолог Андрій Волошин ( на фото п`ятий справа ), що головував на конференції. Після короткої але змістовної промови він надав слово гістю з Франції пану Франку Абеду.

Франк Абед (на фото третій зправа) відомий дослідник та пропагандист французької монархії. Крім того він активний громадський діяч і ідеолог сучасного роялізму. «Роялізм проти мондіалізму« : так була сформульована тема його доповіді. В ній він розкрив основні закулісні сили, що стоять за глобалізаційними процесами, розповів про катастрофічні наслідки республіканського панування для Франції та Європи. На думку мсьє Абеда лише реставрація традиційної монархічної форми правління здатна кинути повноцінний виклик руйнівним процесам.

Джон Хауелз (на фото третій зправа), дослідник та громадський діяч з Уельсу, Великобрітанія. «Засади ідеології« : такою була тема його доповіді. Він висунув тези присвячені важливості збереження національної ідентичності народів Європи та попередив про негативні наслідки екстремістського іміджу для представників правого табору.

Доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональний досліджень ім. Л. Кураса Національної академії наук України, Павло Гай-Нижник зачитав доповідь : «Позиції та завдання сучасного українського консерватизму«. Він підкреслив глибинний зв’язок монархізму та консерватизму і закликав представників правиці до єднання і активності .

Доктор історичних наук, ідеолог «Соціал-Національної Асамблеї« та ГО «Патріот України« Олег Однороженко проголосив промову присвячену позитивному досвіду традиційних монархічних держав в справі формування національної еліти та перспективам формування еліти в майбутній націократичній Україні. Під час доповідей на питання пан Однороженко підкреслив монархічний характер першого гетьманату (Гетьманщини), який всупереч республікансько–демократичним інсинуаціям був типовою елекційною монархією.

Потім було зроблено коротку перерву після якої роботу конференції було продовжено.

Руслан Коцюбинський (на фото зліва), лідер громадської кампанії «Марш патріотів«, що прибув на конференцію з Житомира, виступив з вітальною промовою від соратників з Житомирщини. Він підкреслив важливість монархічного та традиціоналістичного досвіду в справі виховання майбутніх поколінь українців.

Наступною була доповідь Едуарда Юрченко, тобто моя. В ній я коротко сформулював основні шляхи встановлення монархії в Україні . Коротко представлену в ній програму відродження традиційного ладу можна сформулювати як «5 років на реанімацію -25 років на реставрацію». Найближчим часом зявиться відповідна стаття.

Гість з Росії, кандидат історичних наук, викладач Воронезського університету, голова дискусійного клубу «Future Today« Володимир Кірєєв (на фото зправа) проголосив доповідь присвячену зв’язку ідеї «соборності« з монархією та її значенням для традиційного суспільства в його православній версії.

Кандидат політичних наук, експерт аналітичної групи «Рубікон« Петро Вознюк окреслив перспективи української монархії в геополітичній сфері. На його думку повернення династичного принципу в європейську геополітику відкриває нові перспективи для України, зокрема завдячуючи такому механізму як особиста унія.

Олена Семеняка, один з провідних активістів УТК, присвятила свою доповідь взаємозв’язку монархізму та консервативної революції. Незважаючи на молодий вік пані Олена, аспірант Національного університету «Києво-Могилянська академія« є одним з найперспективніших авторів традиціоналістського спрямування в сучасній Україні та, мабуть, єдиним спеціалістом з проблематики консервативною революції в академічній науці .

Правозахисник, громадський діяч та дослідник традиціоналістської філософії Ігор Гаркавенко (на фото посередині) проголосив промову в якій проаналізував онтологічні та екзистинційні коріння монархії. Він продемонстрував високий рівень володіння метафізичною проблематикою в контексті Сакральної Традиції.

Дослідниця правової проблематики Анастасія Жилкова доповіла на тему: «Перспективи встановлення монархічної форми правління в Україні: історичний та правовий аспект». В свооїй змістовній доповіді вонва подивилась на монархічну ідею під несподіваним кутом сучасного правознавства.

Дмитро Баришев (на фото злів ), молодий дослідник та активіст ГО «Ніхто крім нас« (що об’єднує ветеранів силових структур та співчуваючу їм молодь) виступив з ґрунтовною промовою в якій зосередився на шляхах монархічної реставрації в сучасну добу. Цікаво, що Дмитро вдало поєднав в своїй доповіді метафізичну та практичну проблематику.

Марія Хілевич (на фото зправа), представник керівництва Всенародного фронту порятунку України, керівник Програми «Освіта для дорослих» Всеукраїнського громадського об’єднання “Всеукраїнське об”єднання ветеранів”, виступила з промовою в якій високо оцінила перспективи монархічної форми правління і зокрема зупинилась на питаннях економічної безпеки держави та нації.

Наприкінці офіційної частини з завершальним словом виступили Андрій Волошин та Едуард Юрченко. Ми підкреслили важливість того, що віднині можна впевнено констатувати, що монархічна ідея повернулась в правий український дискурс і наступним кроком повинно бути її всебічне поширення та інтеграція патріотичного середовища навколо природних консервативно-патріотичних правих ідей. Окремо було висловлено подяку українському кінорежисеру, голові продюсер-центру «Культура« пану Юрію Омельчуку, за прямої та активної підтримки якого відбувся захід.
Потім учасники конференції перейшли до банкетної зали де було розпочато неофіційну частину.

Спілкування російських та українських науковців консервативного спрямування в дружній обстановці. (зліва Петро Вознюк та Павло Гай-Нижник, зправа Володимир Кірєєв )

Олена Семеняка та Ксенія Переяслова (активістка традиціоналістичного руху, що прибула на конференцію з Хмельницького )

Проголошується черговий тост

Спілкування різних поколінь консервативно-патріотичного табору

історик Валентин Гайдай

Дослідниця економічних концепцій консервативного та націоналістичного спрямування Ірина Черниш

Олена Семеняка , один з провідних активістів УТК.

(зліва направо )Історик Антон Бондаренко , співзасновник УТК ; Ірина Черниш; активіст УТК Сергій Поліщук.

Вечірка відбувається в потрібному форматі…..

Запрошую київських друзів

Thu, 19 Apr 2012 15:27:46 GMT

Originally posted by kryviec at Запрошую київських друзів

У неділю, 22 квітня 2012 р., о 13:00 у Києві відбудеться зустріч з білоруським філософом-традиціоналістом, одним із засновників проекту “Цитадель” Олексієм Дзермантом. Місце проведення: Руський клуб “Культ Ра” (м. Київ, вул. Володимирська, 4). Організатор: Український традиціоналістичний клуб.

У своєму виступі Олексій Дзермант докладно розповість про генезис і особливості білоруського традиціоналізму, основних ідеологічних принципах проекту “Цитадель”, перспективи білорусько-української геополітичного союзу як основи нової Європи.

ПАМЯТИ ИРАНСКОГО МУЧЕНИКА-МОНАРХИСТА ГЕНЕРАЛА НАДИРА ДЖАХАНБАНИ.

Wed, 11 Apr 2012 16:53:18 GMT

Originally posted by edward_trad at ПАМЯТИ ИРАНСКОГО МУЧЕНИКА-МОНАРХИСТА ГЕНЕРАЛА НАДИРА ДЖАХАНБАНИ.

Originally posted by tiropolk at ПАМЯТИ ИРАНСКОГО МУЧЕНИКА-МОНАРХИСТА ГЕНЕРАЛА НАДИРА ДЖАХАНБАНИ.

12 марта 1979 года в Тегеране в тюрьме Каср от рук исламистов принял мученическую смерть за свои монархические убеждения генерал – майор (сепахбед) Надир Джаханбани, один из основателей ВВС Ирана, мужественный воин, в чьих жилах текла и русская кровь. По своему рождению Надир принадлежал к персидской военной аристократии.

Генерал - майор Амануллах Джаханбани, отец Надира.

Его отец Амануллах Джаханбани в возрасте 10 лет был отправлен на обучение военному делу в Санкт – Петербург, откуда он вернулся на родину в Персию, получив офицерское звание, во время Первой мировой войны. В России он познакомился со своей первой женой, будущей матерью Надира, Еленой, происходившей из русской дворянской фамилии (к сожалению я не нашёл в Инете какова была её девичья фамилия).

Елена Джаханбани, мать Надира.

Надир родился в 1928 году в Иране и там же получил первоначальное военное образование, по примеру всех мужчин в его семьи.

Надир Джаханбани вместе с лётчиками из пилотажной группы "Золотая корона".
Надир Джаханбани основатель пилотажной группой иранских ВВС «Золотая корона» (аналог наших «Стрижей» и «Русских витязей»). История этой группы начинается с 1955 года, когда Иран приобрёл реактивный истребитель F-84G «Тандерджет». В связи с этим несколько иранских пилотов были отправлены в ФРГ на авиабазу ВВС США Фюрстенфельдбрук (Fursten Feldbrook) для переподготовки. Одним из этих пилотов был капитан Надир Джаханбани, ставший близким другом майора Смоллена, в то время командира пилотажной группы ВВС США «Скайблейзерс», базировашейся в Фюрстенфельдбруке. Капитан Джаханбани периодически летал вместе с майором Смоленом на "спарке".
После окончания переподготовки Джаханбани (к этому времени дослужившийся до майора) вернулся в Иран и организовал пилотажную группу в составе четырех самолетов F-84G «Тандерджет». После 72 практических занятий, в июне 1958 года группа получила официальный статус как пилотажная группа ВВС Ирана «Золотая корона» и провела свой первый показательный полёт в Тегеране.

Об основных вехах в истории «Золотой короны» на родине можно прочитать здесь и здесь.

Кроме того Надир Джаханбани являлся главой Спортивной ассоциации Ирана. Сам он был прекрасным наездником и неоднократно выигрывал почётные призы и награды в конных соревнованиях.

Генерал Джаханбани пользовался большим уважением в армейском среде. «Слуга Царю, отец солдатам» - если сказать словами поэта.

Генерал - майор Джаханбани на параде вместе с Его императорским величеством Мухаммедом Резой Пехлеви.

Его связывала близкая дружба с иранской императорской фамилией и лично с Его императорским величеством Мухаммедом Резой Пехлеви. Все современники вспоминают о нём как об очень добром, мягком и интеллигентном человеке.

Палач Ирана - аятолла Хомейни.

В дни исламской революции в феврале 1979 года Надира арестовали как и многих офицеров и солдат, сохранивших верность присяге и свергнутому монарху. Пленника допрашивал лично вождь исламистов аятолла Хомейни. Хомейни, никогда прежде не видевшего генерала, поразила его внешность (Джаханбани был белокурый и голубоглазый, отчего за ним закрепилось прозвище «Голубоглазый генерал»), столь нетипичная для большинства жителей Ирана. Аятолла, принявший его поначалу за американского военного советника, спросил: «Ты действительно иранец?» На что Надир дерзко отвечал: «Конечно же я иранец, а ты катись к дьяволу!» Генерала бросили в застенки, где подвергли бесчеловечным пыткам.

Надир Джаханбани на суде.

Наконец он предстал перед исламским шариатским судом по бредовым обвинениям в «безбожии и контрреволюции». На этом позорном судилище он держался с величайшим мужеством и достоинством, как и подобает истинному аристократу. Когда ему предоставили последнее слово, он бросил в лицо своим палачам, исламским революционерам: «Вы уничтожили иранскую армию и убили множество ни в чём неповинных людей, а что хорошего вы сделали». Его приговорили к расстрелу.

Надир Джаханбани перед казнью

Когда его вели на место казни во дворе тегеранской тюрьмы Каср, один революционный мулла стал оскорблять Надира. В ответ Надир разбил наглому исламисту морду. Прежде чем упасть на холодные камни тюремного двора сражённым автоматной очередью, генерал Джаханбани успел крикнуть: «Да здравствует Иран». Ему был 51 год. Он стал одним из 438 «врагов революции», казнённых исламистами 12 марта 1979 года и одним из 24 тысяч офицеров и солдат шахской армии, принявших мученическую смерть за верность Шаху и Ирану.

В те дни императрица Фарах записала в своём дневнике: "Через некоторое время я связалась по телефону с моей дорогой подругой, чей муж, генерал ВВС, Надир Джаханбани только недавно был казнён. ... Она горько плакала и я не не находя слов утешения, рыдала вместе с ней. "

Бесстрашный воин, настоящий арий, истинный аристократ, он до последнего вздоха, до последнего удара сердца оставался убеждённым монархистом, националистом и патриотом своего многострадального Отечества.

МПР

Sun, 08 Apr 2012 12:52:07 GMT

А ў Масковіі зарэгістраваная Манархічная партыя Расіі.
Глядзіце на партыю, альбо глядзіце на дыбу.

Карона Вітаўта, літоўцы, літвіны, палякі...

Wed, 04 Apr 2012 06:49:11 GMT

Літоўскі гісторык Rimvydas Petrauskas развенчаў міт пра каралеўскую карону Вітаўта, якую нібыта злобныя ляхі пасеклі на кавалкі, таму ў ВКЛ не аднавілася Літоўскае каралеўства. Не чытаю па-летуўску, таму ня ведаю, чаму каранацыя не паспела адбыцца да смерці Вітаўта; а па смерці карона захоўвалася цалёханька ў нямецкім Нюрнбергу, да 1434 аддавалася ў арэнду, і пасля сляды ейныя губляюцца...

Разважанні пра літоўскую ідэнтычнасць, стара-літвінаў, літоўцаў і палякаў...

„Zapomniany Litwin Rzeczpospolitej Obojga Narodów”

Przy rozważaniu koncepcji „dawnego Litwina” należy odpowiedzieć sobie na kilka podstawowych pytań:
1) Od jakiego okresu możemy mówić o istnieniu litewskiego narodu politycznego?
2) Jakie cechy są charakterystyczne „dawnego Litwina”, jaki były jego relacje z innymi grupami etnicznymi Rzeczpospolitej Obojga Narodów, z Polakami i Rusinami?
3) Kiedy zanikło pojęcie „dawnego Litwina”?

С. В. Пратасенка ІДЭАЛОГІЯ І ПРАКТЫКА ІСПАНСКАГА КАРЛІЗМА

Mon, 02 Apr 2012 20:13:58 GMT

С. В. Пратасенка
ІДЭАЛОГІЯ І ПРАКТЫКА ІСПАНСКАГА КАРЛІЗМА

Ў артыкуле аналізуюцца асноўныя ідэі, якія выкарыстоўваюцца ў карлістскіх арганізацыях у сучаснай Іспаніі. Паказана, як традыцыйныя ідэі трансфармуюцца ў рэальнай палітычнай практыцы ў гэтай краіне.
http://www.politex.info/content/view/671/30/

праўда, як падаецца, выключна энцыклапедычны артыкул. мінімум інфармацыі. але для пачатку, хто не ў тэме, будзе цікава.

День св. Едуарда -мучня...короля Англії....мого небесного покровителя

Sat, 31 Mar 2012 21:55:53 GMT

Originally posted by edward_trad at День св. Едуарда -мучня...короля Англії....мого небесного покровителя

св.Едуард один зі святих ,що вшановуються і в православній і в католицькій церквах....він мало відомий в Україні але для англійських православних він є одним з найбільш шанованих національних святих....
Цікаво ,що православне християнство в Англії тісно повязано з ідеєю національного відродження і християнського традиціоналізму....англійські православні позиціонують себе як представники історично першої...традиційної для Англії форми християнства.....

Чудова стаття палкого англійського патріота , православного традиціоналіста та православного священика Андрія Філіпса , присвячена моєму святому покровителю...
http://www.pravoslavie.ru/put/31958.htm

«Вставай, о Англия! Будь готова, о земля королей! И вы все живущие на ней, возрадуйтесь и пойте во имя любви Эдуарда, святого мученика-короля, его же прославил Царь Царей, и воспойте все: ”Не престань молить Христа Господа о возрождении Англии с православною верой!”» (икос утрени святому Эдуарду-мученику, королю Англии).

Роковини Дмитра Донцова.

Fri, 30 Mar 2012 20:47:35 GMT

Originally posted by edward_trad at Роковини Дмитра Донцова.

30 березня пішов в вічність Дмитро Іванович Донцов...метр українського традиціоналізму.....послідовний борець проти проникнення лівацької чуми в український національний рух.....прихільник старої , істинно української України....України князів та гетьманів....України мудрої , мужньої та шляхетної еліти....України великої ,імперської та феодальної.....
Дмитро Іванович кинув виклик антиукраїнській брехні про " вічно пригнобленого українця -раба"....він відкрив ПРАВДУ ПРАДІДІВ ВЕЛИКИХ.....правду про українця вільного...українця пануючого...
Він не проявляв себе як явний монархіст....але з симпатією ставився до монархії....і активно співпрацював з гетьманським рухом ( незважаючи на прикрі непорозуміння з Липинським ).....
Його спадщина ще чекає на опрацювання....і не тількі в національному але й всесвітньому масштабі....впевнен ...пану Донцову є що сказати повстанцям проти сучасного світу ....традиціоналістська складова його спадщини знадобиться не тільки українцям...

Нехай найкращим монументом стане Донцову відроджена у всій величі Традиційна Україна -Русь....слава якої засяє по всьому світові....світові консервативної революції ,що перемогла ....світові натхненному вічними ідеалами Вірності , Ієрархії та Честі...

Я мог бы быць і беларусам, і палякам, і расейцам...

Thu, 22 Mar 2012 13:54:08 GMT

Літвін Аляксандр Стральцоў-Карвацкі:
я мог бы быць і беларусам, і палякам, і расейцам
Литвин Александр Стрельцов-Карвацкий:
я мог бы быть и белорусом, и поляком, и русским

Большое интервью с литвином, Маршалком Монархической Лиги Великого княжества Литовского "За Веру, Айчыну і Князя", кое весьма рекомендую читать целиком! Пишу в языке российском, ибо интересно, имхо, не только туземцам :) Что до меня, "я мог бы быть и белорусом, и поляком, и русским", :) но я -- литвин, с тройным именем и двойной фамилией, :) без отчества, но с Отечеством.

1812 год. События в Литве.

Sat, 17 Mar 2012 08:03:19 GMT

1812 год. События в Литве. "О, весна, как ты памятна тому, кому довелось тебя пережить в тот год в нашем крае... Рождённый в неволе, повитый в оковы, только одну такую весну я пережил в своей жизни..."

Евола...де Местр ...монархія

Thu, 15 Mar 2012 18:13:22 GMT

Originally posted by edward_trad at Евола...де Местр ...монархія

Цікаво , що барон Евола....переконаний прихільник дохристиянської сакральної традиції....який вважав ,що сакральність августійших родів обумовлена їх спорідненістю з богами в прямому розумінні цього слова....одну з найвідоміших своїх статей на цю тему : " сакральний характер королівської влади".....завершує прямою цитатою з Жозефа де Местра ....видатного християнського фундаменталіста....

«Бог делает царей в буквальном смысле. Он подготавливает царские роды, следит за их созреванием среди облака, скрывающего их происхождение. Затем они прорастают, увенчанные славой и честью; они покоряют - и это великое знамение их законности. Они возвышаются как бы сами собой, без насилия, с одной стороны, без четкого намерения, с другой. Это своего рода чудесное спокойствие, которое сложно выразить словами. Законная узурпация представляется мне наиболее уместным (хотя и несколько дерзким) выражением для определения подобного рода происхождения, которое время торопится освятить".

Ідея сакральності королівської крові поєднує одного з найвідоміших "неоязичників" та коріфея католицького фундаметалізму...

Антонио де Оливейр Салазар

Thu, 01 Mar 2012 21:15:58 GMT

Originally posted by nektonemo at Антонио де Оливейр Салазар

Псто h0la_kitty оригинал-псто ТуТа
#################################################
Антониу де Оливейра Салазар - человек достаточно малоизвестный в правых кругах обеих Америк, Европы и пост-СССР. Разумеется, где-то его знают лучше, где-то хуже, но в целом информация о нем сводится к штампам о "фашистской / корпоративистской диктатуре в Португалии", "помощи испанским фашистам" и "ущемленным свободам разных групп населения" - преимущественно, конечно, леваков и "деятелей науки и искусства", которые хотели революционных перемен, красных флагов и удавливания оппонентов кишками других оппонентов. В худшем случае познания выражаются сообщениями о том, что Салазар был жестоким и фашистским королем Португалии, а также, разумеется, рожь, овес и более лучше одеваться.
Между тем, Салазар был одним из самых рациональных, грамотных и близких к правому движению лидеров в Европе; кроме того, ему принадлежал крайне амбициозный геополитический проект союза с Бразилией и возвращения Португалии статуса великой державы. Сам Салазар был убежденным сторонником колониализма, христианского национализма и иберийского корпоративизма - той самой модели, на которой позже выросли уже окончательно оформившиеся как правые движения, латиноамериканские хунты. Свою модель государства он называл Estado Novo - "Новое Государство", и старался максимально дистанцироваться и от социализма, и от фашизма, и от британско-американского либерализма.

От национал-социалистов и фашистов концепцию Салазара выгодно отличал тот факт, что в Португалии не существовало преследования людей по национальному признаку, государство в меньшей степени вмешивалось в экономику, а также существовавшая в стране жесткая иерархия граждан, которая, например, допускала до голосования лишь людей с образованием, или людей, которые ежегодно платили налоги сверх определенного порога, т.е. имели высокий доход.

Сам Салазар следующим образом отзывался о фашизме и НС:

"Несмотря на то, что фашизм и национал-социализм отличаются от коммунизма своими экономическими целями и идеалами, они, тем не менее, сходятся с ним в представлениях о тоталитарном государстве. В обоих случаях государством является партия, целям которой подчинена вся деятельность граждан, и человек существует лишь ради славы и величия партии".

В вопросах внешней политики концепция Нового Государства пробовала "на зуб" лучшее (с т.з. салазаризма, конечно), что было в англосаксонской и франкистской моделях - впрочем, Британии Салазар готовил место на "свалке истории", а Франко подвергал мягкой критике за то, что он слишком сильно прогнулся под нацистов. Однако несмотря на критику, Франко был, пожалуй, единственным лидером в Европе, которого Салазар безоговорочно поддерживал с самого начала - например, в ходе Гражданской войны в Испании Португалия отправила на помощь Франко 20 000 добровольцев из Legión Viriato. Геополитическая же модель Салазара заключалась в формировании лузо-тропиканистского единого политического и экономического пространства. Лузо-тропиканизм - это "интегралистская" концепция общепортугальского национализма по обе стороны океана (Бразилия + Португалия). в 1955 году Салазар сделал шаг к этому грандиозному проекту, подписав с бразильским президентом Фильо Договор о дружбе. В дальнейшем предполагалось дать Бразилии доступ к португальским колониям, и получить взамен выход на колоссальные залежи бразильских полезных ископаемых. К сожалению, союзу было не суждено реализоваться - в США пришел к власти президент Кеннеди, который, в лучших традициях демократов-"борцов за свободу", полез разбираться с "фашистами и колониалистами" в Европе, следствием чего стала усиливающаяся изоляция Португалии, ее выдавливание с рынков и в дальнейшем - затяжной экономический застой. Кстати, в "фашистской" Португалии отсутствовала смертная казнь, и было одно из самых либеральных уголовных законодательств в Европе.

Несмотря на безумную анти-салазарианскую пропаганду в современной Португалии, в 2007 году Антониу де Оливейра Салазар занял первое место в голосовании "самый выдающийся португалец", опередив различных деятелей науки и культуры, которые были включены в опрос. Попытки подтасовать результаты опроса вызвали бурную реакцию зрителей, и Салазар был таки признан победителем. Политические фигуры Португалии позволяли себе достаточно странные реплики, называя проголосовавших за Салазара дегенератами и фашистами - видимо, нынешнее положение страны, должной бешеные суммы ЕСовскому коминтерну, должно устраивать граждан. Примерно в таком же виде Антониу де Оливейра Салазар взял на себя Португалию в в 1928 году, став министром экономики и воплотив принципы "христианского воздержания" и "недопустимости идеализации бедности и нищеты". Результатом такой политики стали следующие показатели: за десять лет был практически выплачен огромный долг, уровень жизни в стране резко вырос, эскудо стал одной из самых стабильных валют в мире, магазины наполнились товарами, а люди, посещавшие Лиссабон в 20е годы, не могли его узнать в середине 30х.

В принципе, этого небольшого текста достаточно для введения в основную часть поста, где представлены редко встречающиеся фотографии Салазара и другие фотоматериалы.

Авторы поста - h0la_kitty, mezkaline

1 июня 1966 года. Антониу де Оливейра Салазар читает газету.

Уроки Салазара: Бог, Отечество, Семья - три кита национального образования.

Салазар и Новое Государство

1958й год, общенациональное голосование. Первый раз, когда противник салазарианской политики Дельгадо сплачивает вокруг себя красных, антифашистов, оппозиционеров и прочих - и получает более 20% голосов. В полном соответствии с идеалами кровавого португальского фашизма, где каждого, кто поднимал тост "за свободу" или высказывался негативно о Салазаре, сажали на 7 лет ~~в колодец~~ :)

Cалазар - второй слева

Прописи

леваков всегда можно отличить по целому букету дегенеративных признаков - идиотский имидж а-ля "интеллигентный чегевара", идиотские позы, абсолютно импотентный закос под man with arms-стиль. Глава португальских коммунистов Альваро Куналь выступает с речью на первомай.

Те же, там же.

И напоследок - несколько цитат Салазара:

Я не верю в равенство, я верю в иерархию

Не обсуждайте Бога и Его волю, не обсуждайте Отечество, не обсуждайте нацию

Все для нации, ничего против нации

Считаю создание широкой элиты более срочным делом, чем обучение всего населения чтению, ибо большие национальные проблемы должны решаться не народом, а элитой

ООН бесполезна и более того - опасна... Это почва, на которой цветет демагогия и произрастают страны, лишенные всяческих традиций

Государство - это социально оформленная нация

Мы против всех интернационализмов, против коммунизма, против профсоюзного вольнодумства, против всего, что ослабляет, разделяет, распускает семью, против классовой борьбы, против безродных и безбожников, против силы в качестве источника права. Мы против всех великих ересей нашего времени... Наша позиция является антипарламентской, антидемократической, антилиберальной и на её основе мы хотим построить корпоративное государство

Если демократия означает равнение на низы и отказ от признания неравенства людей; если она пребывает в убеждении, что власть исходит от масс, что править – это дело масс, а не элиты, то я рассматриваю демократию как фикцию

Książę Maciej Radziwiłł na Radio Wnet

Tue, 28 Feb 2012 09:06:19 GMT

Książę Maciej Radziwiłł u Wowo Bielickiego na Radio Wnet (1 hodzina)
«Uważali się za Litwinów, posługiwali się z języku polskiego…»

Litwa i Białoruś przeżywają renesans zainteresowania rodziną Radziwiłłów. Litwini uważają Janusza Radziwiłła za postać krystaliczną, Polacy za zdrajcę. A co o swoim przodku mówi książę Maciej Radziwiłł? O miłosnej historii Zygmunta Starego i Anny Radziwiłłówny, źródle przezwisk "Rybeńko" i "Panie Kochanku", o moskale oraz cenzurze w Potopie Henryka Sienkiewicza, oraz o wielu innym...

Страсбурзькі клятви : День народження французської мови

Tue, 14 Feb 2012 17:25:13 GMT

Originally posted by edward_trad at Страсбурзькі клятви : День народження французської мови

Під час міжусобної боротьби синів Людовика Благочестивого (внуків Карла Великого) середній брат, Людовик, та молодший, 19-річний Карл об'єдналися проти старшого брата — Лотаря. Карл, що був на чолі романськомовного війська, і Людовик, який командував германськомовними «тевтонами», з'їхалися 14 лютого 842 року в Страсбурзі.
Перед виголошенням клятви, брати звернулися до людей, що зібралися там: Карл говорив «по-тевтонськи», аби воїни Людовика могли його зрозуміти, а Людовик — «по-романськи». Першим почав говорити Людовик, як старший. Він зупинився в своїй промові на переслідуваннях Лотарем Карла і наголосив, що лише суд Божий вирішить, хто з братів правий; але оскільки Лотар далі був налаштований вороже й продовжував спустошувати їх землі, то, «доведені до межі», вони вирішили заради добробуту держави, відкинути пристрасті й скріпляти вірність та братську любов взаємною клятвою в присутності війська. У разі порушення клятви одним з братів, його воїни звільняються від присяги своєму суверенові. Після промови першим виголосив присягу Людовик, він говорив романською мовою (знову ж таки щоб його зрозуміло військо брата). Таку саму клятву виголосив і Карл, але по-тевтонськи. Потім була проголошена клятва війська: кожне військо присягалося своєю мовою.
Наступного 843 року, сини Людовика Благочестивого уклали Верденський договір і розділили між собою імперію діда.
Страсбурзькі клятви стали одним з найраніших свідчень розпаду єдиного латиномовного простру, успадкованого від Римської імперії, який ще зберігався в епоху варварських королівств. Цей єдиний простір став поступатися новим націям Європи — в даному випадку французької та німецької, мови яких починають використовуватися в офіційних перемовинах.

Таким чином виникла ( точніше заявила про себе ) одна з найбільш поширених та естетично досконалих мов світу ....майже тисячу років вона розвивалась вільно та органічно...знаходячись в стосунках природнього взаємовпливу з іншими спорідненими мовами....вона стала найбільш розвиненою мовою в Європі, в певний момент вона вважалась мовою міжнародного спілкування , принаймні серед європейської аристократії...цікаво ,що потужний розвиток французської мови не тільки не заважав розвитку інших мов та діалектів Франції але й позитивно впливав на них....
В 1789 році прийшла біда ....трапилась так звана "французська " революція....з самого початку революціонери розгорнули компанію по штучному спрощенню та викривленню літературної мови....водночас було розгорнуто масштабну компанію по ліквідації регіональних мов та діалектів....з вишуканої мови Мольєра та Рабле намагались витворити огидний "новояз " призначений для спілкування людського стада...в яке масонська банда намагалась перетворити французів та , пізніше, все людство...
на щастя це їм вдалось лише частково....мову було жорстко скалічено...але її міць та краса ,що плекались біля тисячі років не могли бути зруйновані ...хоча світова культура через це втратила чимало...справжня французська мова , в певному ступені ,зберіглась в Квебеку...інший континент та чужинське панування виявились безпечнішими ніж панування "французських "революціонерів
P.S. Мова - душа народу...відверто диявольський характер "французської" та жовтневої революцій ( більшовики теж чимало уваги приділяли руйнації національної мови але те окреме питання)....в поєднанні з зусиллями лівих революціонерів в цьому напрямку....наводить на дуже тривожні думки

post

Sat, 11 Feb 2012 10:40:54 GMT

Originally posted by gorlohvat at post

СПОМИН ПРО ВАНДЕЮ

№ 27 (178) 6 - 12 липня 2006 року

Богдан Вишневецький

Словосполучення «консервативна революція» звучить для багатьох людей так само, як, скажімо, «зимова спека» або «суха вода». Втім, консервативна революція – це спротив гармонії перед наступом хаосу, світла – перед темрявою.

Консервативна революція – це не контрреволюція. Вона не ставить собі за мету реставрацію того суспільно-політичного устрою, який передував буржуазній, чи то пак пролетарській революції. Йдеться про те, щоб на землю зійшло Царство Боже чи принаймні утвердилася Країна Сонця.

Ідеологія Консервативної Революції почала повною мірою формуватися в Європі наприкінці ХVІІІ століття, в період важкої кризи європейського традиційного суспільства, коли сатаністи – змовники, нащадки цинічних філософів та позірно дотепних гострословів Просвітництва - почали впроваджувати на землі механістичну та раціональну подобу пекла. Звісно ж, йдеться про Французьку революцію. У радянській та українській історіографії міцно закріпилася теза про крайню стадію занепаду, в якій перебував перед початком тієї революції французький монархічний режим. Мовляв, рвати за карк цих корупціонерів та розпусників 1789 року почали цілком обгрунтовано. Що ж, ми також не ідеалізуємо великою мірою звироднілий королівський устрій. За кількістю відрубаних голів та революція і справді була великою, а за духом, принаймні на першій (1789 - 1793) та другій (1794 - 1804) своїх стадіях, була справді буржуазною, оскільки суспільство, побудоване за принципом дії годинника, значно сприятливіше для накопичення капіталу, аніж будь-яке інше.

Французька революція робилася під гаслом надання більших прав та свобод третій верстві. Доречно нагадати, що суспільство монархічної Франція складалося з трьох верств – аристократії, духівництва та власне третьої верстви, до якої зараховували ремісників, буржуазію та селянство. Зазначимо, що така суспільна структура повністю відповідала арійський суспільній парадигмі, хоча – маємо повторитися – передреволюційна Франція була далеко не зразковою країною щодо соціальної справедливості. Повалення монархії та супутній цьому революційний терор практично звели нанівець і пишномовну демагогію про рівність і братерство, і міф про однорідний характер третьої верстви. Читаючи добре відому з юнацьких років книжку «Капітан Фракас» Теофіля Готьє, важко не впасти в розпач від того, що ти є свідком складного та строкатого світу, який буде знищено в ім’я механічного та бездушного мурашника. Карнавальність революції, відрубані голови на палях, королівські покої, перетворені на вбиральні, – це лише короткоплинне свято непослуху, яке блискавично та невблаганно поступається місцем сірій та герметичній касарні. Такими є всі буржуазні революції. Зубожілий, але чесний дворянин, мандрівний актор, знавець латини та незлостивий сільський священик підуть під ніж гільйотини разом із особами королівської крові, міністрами-шахраями та кардиналами-розпусниками. У новітньому царстві буржуазного хамства для них теж не буде місця. Не було місця і для селян – для тих, кого зубожіле дворянство захищало на війні, кого розважали мандрівні актори, за кого молилися сільські кюре. Зловживання республіканського уряду стосовно селян, несамовита атеїстична, а насправді сатанинська пропаганда культу Верховної Істоти, паплюження церков та фізичне винищення священиків призвели до того, що прогресивна революція зіштовхнулася з консервативної революцією, яку розпочали проти республіки на заході Франції, у провінції Вандея селяни та священики.

Вандея дещо відрізняється від решти французьких провінцій. Дається взнаки її кельтський субстрат, який у ХХVІІІ столітті виражався у ще живій розмовній мові, геть не схожій на французьку, у своєрідному фольклорі, в якому відлунювала військова культура перших арійців Західної Європи, та дикунській, з погляду тодішніх парижан, звичці вкривати обличчя татуюванням. Не можна сказати, що Вандея відзначалася лояльністю до королівської влади, але той устрій, той, вже згадуваний нами, принцип суспільства-годинника, який вперто і несамовито впроваджували якобинці, виявився настільки осоружним для вандейських селян, що вони вдалися до збройного бунту. Сатанізм Просвітництва увійшов у кривавий та виснажливий конфлікт з вцілілим уламком сонячної культури Золотого Віку. До політико-психологічної несумісності додавалася і суто регіональна несумісність. Через етнічну окремішність Вандеї усе, що йшло з Парижа, сприймалося тут досить ворожо.

Вандейський збройний спротив розпочався у березні 1793 року. Біля витоків опору стояли селяни та священики. Аристократи приєдналися згодом. Вандейці контролювали значну територію. Там панував доволі дивний різновид правління, який деякі французькі дослідники називали «монархічним» або ж «селянським соціалізмом». Певно, тут є свідоме перебільшення, але один факт важко заперечити – вандейські повстанці залишали в живих та подекуди відпускали з полону неушкодженими солдат-республіканців, натомість безжально винищуючи лояльну до якобінського уряду буржуазію. Про дивний суспільний устрій лісової Вандеї (французькою - bocage) відомо не дуже багато, оскільки територія, контрольована повстанцями, перебувала у стані навіть не постійної облоги, а радше безперервного знищення. Каральні експедиції республіканського уряду відзначалися винятковою жорстокістю. Вандейці трималися тільки тому, що мали опорні бази в уже згаданій лісовій місцевості. Вони зазнали поразки через тактичні прорахунки свого керманича де Ларошжаклена, який у жовтні 1793 року перейшов річку Луару, залишив власне вандейську територію і рушив до нормандського узбережжя, аби захопити порт Гранвіль. Там мав висадитися англійський десант. На жаль, англійський флот так і не з’явився, а Гранвіль був надто добре укріпленим із суходолу, аби вандейці могли захопити його штурмом. Почався відступ, під час якого майже всі збройні сили повстанців знищили. Упродовж всього 1794 року у Вандеї тривали ті жахіття, які вже у сучасній Франції отримають назву франко-французького геноциду. У своїй книжці «Європа. Історія» позірно холодний та безпристрасний британець Норман Дейвіс розповідає про те, як республіканці втопили силу-силенну вандейських селян. «Поборники рівності та братства» заповнювали полоненими широкі баржі з неглибокою посадкою і вночі занурювали їх у воду, а вранці підіймали на поверхню.

Вандейський збройний рух опору був усе ж таки першим ідеологічно оформленим рухом проти впровадження на цьому світі механістичного ритму буржуазного пекла. УПА та FARC, ідеологічно різнополюсні, але водночас багато в чому схожі між собою повстанські рухи, також є рухами селянськими. І про це треба пам’ятати.

Безперечно, впродовж двох століть, навіть попри реставраційно-монархічні процеси у Франції, вандейський рух прийнято потрактовувати як рух забобонний та відсталий. Особливо показовий у цьому сенсі роман Віктора Гюго «Дев’яносто третій рік», у якому геніальний письменник неабияк вправляється у паплюженні вандейських повстанців. Зокрема, намагаючись змалювати вандейця як щирого дикуна, Гюго зазначає: вандейський селянин міг годинами стояти на березі, слухаючи шум моря, і звісно, каже далі Гюго, такий дикун не міг сприйняти того світла, яке несла йому, нерозумному вандейцеві, буржуазна революція. Однак те революційне світло нагадувало відблиск пекельного вогню. У сучасній нам Україні можна почути майже аналогічні закиди на адресу українців, які також не сприймають світла прогресу. Вандеєць двісті років тому чув у голосі моря щось потаємне та вічне, щось, що заважало йому сприймати сатанізм республіканської влади. Сподіваємося, українець прислухаючись до вітрів карпатських полонин та донецьких териконів, вчуває і те, що можна назвати «верховним голосом». Сподіваємося, хоча майже без надії.

60 лет на троне.

Mon, 06 Feb 2012 22:49:56 GMT

Originally posted by il_ducess at 60 лет на троне.

Ровно 60 лет назад, 6 февраля 1952 года в Сандрингеме, во сне умер от рака легких Английский король Георг VI. И на трон взошла нынешняя королева Великобритании Елизавета II.

Queen Elizabeth II by Cecil Beaton, 2 June 1953
Официальные торжества по случаю этого бриллиантового юбилея будут в июне 2012 года.
А 8 февраля в Музее Виктории и Альберта откроется выставка фотографий королевы и ее семьи выполненные знаменитым фотографом Сесилем Битоном (Cecil Beaton).

У нас есть возможность уже сейчас увидеть некоторые экспонаты.

Принцесса Элизабет, март 1945 года.

Королева Елизавета в парке Букингемского дворца. 1939 год

Королева с дочерьми октябрь 1942 года

Принцесса Элизабет, октябрь 1942 года

Теперь серия Коронация 2 июня 1953 года:

принцесса Анна на коронации матери.

Королева со своими шестью фрейлинами:
Слева направо:
Леди Мойра Гамильтон (ныне леди Moyra Campbell), леди Энн Кокс (ныне достопочтенная леди Glenconner), леди Розмари Спенсер-Черчилль (ныне леди Розмари Muir), леди Мэри Бейли-Гамильтон (ныне леди Мэри Рассел), Леди Джейн Heathcote-Drummond-Willoughby (ныне баронесса де Willoughby de Eresby), Леди Джейн Ван-Темпест-Стюарт (ныне достопочтенная леди Rayne)

Фото с детьми:

С новорожденным принцем Чарльзом, декабрь 1948 г.

Принц Чарльз целует свою младшую сестренку принцессу Анну. Коаренс Хаус. Сентябрь 1950.

Принцесса Элизабет с сыном принцем Чарльзом. Сентябрь 1950 г.

Королева с новорожденным сыном принцем Эндрю. Букингемский дворец. Март 1960 г.

Там же, тогда же.

Серия 1968 года:

Можете считать, что вы посетили выставку.
Правда я думаю, что некоторые смогут ее посетить в Лондоне.
Она будет открыта до 22 апреля 2012 года.
Королева идет на рекорд. Ее прабабушка королева Виктория правила 64 года.

"Боже храни Королеву!"

Источник.

Роковини короля Франції та Наварри Людовіка 16- 2012

Sun, 05 Feb 2012 00:09:16 GMT

Originally posted by edward_trad at Роковини короля Франції та Наварри Людовіка 16- 2012

Вже третій рік ,21 січня , в день трагічної загибелі короля- мучня, Український традиціоналістичний клуб проводить присвячені його особі заходи. Трагічна постать Людовіка 16 є для українців своєрідною персоніфікацією всіх жертв лівацької антитрадиціоналістичної чуми.
В цьому році , було проведено закритий семінар присвячений світоглядним проблемам монархізму та традиційну вечерю- тризну.

Після того як координатор Українського традиціоналістичного клубу Андрій Волошин проголосив вечір відкритим , розпочався семінар.
Першу доповідь мав честь виголосити я , Едуард Юрченко. Вона була присвячена корінню монархічної традиції . Офіційна назва доповіді : " Коріння монархії : сакральний ,етнографічний та етологічний аспекти". В даний момент на основі доповіді готується розгорнута науково-публіцистична стаття.

Потім слово було надано молодій дослідниці , аспіранту Київо- Могілянської Академії , Олені Семеняці. Пані Олена є одним з провідних дослідників феномену консервативної революції ,в сучасній українській науці. Тема її доповіді була визначена як " Взаємозвязок традиціоналізму та консервативної революці : погляд в контексті ессе " Рівароль " Ернста Юнгера". В своїй блискучій промові вона провела аналіз постаті і діяльності Антуана Рівароля , якого було охарактеризовано як одного з попередників консервативної революції. , а ширше ,як знакову постать .що поєднує традиціоналізм та консервативну революцію.
Наступну доповідь проголосив координатор Українського традиціоналістичного клубу , поет та письменник ,Андрій Волошин. " Естетичний вимір французської монархії " - надзвичайна цікава тема глибоко розкрита в його промові. Особливо цікавою є думка Волошина про фундаментальний звязок монархізму та традиціоналізму з ідеєю прекрасного, їх естетичне обгрунтування. Особисто мені це нагадало фундаментальні ідеї Фрідріха Ніцше та Костянтина Леонтьєва , які схилялись до схожої позиції у визначенні фундаметальних цінностей.
Потім слово було надано секретарю Першого Всеукраїнського конгресу монархістів Павлу Спасовському. В короткій але змістовній промові , пан Спасовський , розповів про хід підготовчих робіт до другого ВКМ , який відбудеться навесні 2012 року.
Наступним , і останнім доповідачем ., був український інтелектуал християнсько- традиціоналістичного напряму Сергій Чаплигін. Він нагадав присутнім про перспективи поєднання ідей традиціоналізму, консервативної революції та християнського консерватизму.
Після урочистого закриття офіційної частини відбулась традиційна вечеря-тризна. В дружній , неофіційній обстановці , було згадано героїв та мучнів правого опору та продовжено обговорення проблем започатковане на офіційній частині.

XXVI нумар газэты ЛІТВА

Sat, 04 Feb 2012 11:34:48 GMT

У інтэрнэце з'явіўся новы кірылічны нумар
газэты ЛІТВА № XXVI (26) (AD MMXI (2011)).
Гэнак сама прапануем для вас архіў газэты
LITWA: hłos monarchisty (monarchisto balsas).

Кароль-пакутнік Людовік XVI

Sat, 21 Jan 2012 11:57:09 GMT

Na sajcie Manarchija.Org nowy artykuł:

Я.Лукашыцкі «Кароль-пакутнік Людовік XVI»

Winszuju szanoŭnaje Państwa z Tydniem Łacinki! : )

Отта фон Габсбург — хрысціянскі палітык

Fri, 20 Jan 2012 15:06:29 GMT

Міжнародны сімпозімум «Отта фон Габсбург — хрысціянскі палітык» пройдзе 24 студзеня 2012 года ў Папскім інстытуце Санта Марыя дэль Аніма. Набажэнства і малітву за ўсю дынастыю і памерлага ў 2011 годзе Отта фон Габсбурга ўзначаліць арцыбіскуп Венскі кардынал Крыстаф Шонбарн, нашчадак графскага роду, чые прадстаўнікі стагоддзямі служылі Габсбургам. У сімпозіуме, што пройдзе пад старшынством старэйшага сына Карла Габсбурга, прымуць удзел палітыкі і палітолагі Італіі, Аўстрыі і Венгрыі, а таксама прадстаўнік Еўрапарламента.

Крыніца: Catholic.By

Дарэчы, Ліга манархістаў ВКЛ стала абнаўляе навіны ў кантакце

Mon, 21 Nov 2011 11:36:49 GMT

ЛІга манархістаў ВКЛ стала абнаўляе навіны ў кантакце. Запрашаем: http://vk.com/club5959349

Ополчение в Беларуси! Наконец-то!

Fri, 04 Nov 2011 16:00:31 GMT

В Беларуси создается Государственное ополчение. Его местные формирования будут под началом губернаторов.

Это правильно и давно пора было сделать:

Белорусская армия в разы уступает численностью армиям трех из пяти своих соседей.

Единственная возможная оборона Беларуси в случае войны - это оборона территориальная ("партизаны", движение сопротивления и проч.)

Также Государственное ополчение может стать главным защитником страны в случае возможного мятежа собственных силовых структур, если в них окажутся изменники.

Правильно организованное Государственное ополчение выдержит и парализующий страну саботаж цветных революционеров, а также подставит плечо профессиональным спасателям в случае стихийных бедствий.

Подробности:

"Лукашенко создал новую армию под командованием губернаторов

В Белоруссии 4 ноября учреждены войска территориальной обороны, сообщает РИА Новости. По словам президента республики Александра Лукашенко, численность "новой армии" составит 120 тысяч человек.
Командовать войсками территориальной обороны будут белорусские губернаторы, а также мэр Минска. Как выразился Лукашенко, главы белорусских регионов "фактически становятся генерал-губернаторами". В пятницу президент официально присвоил губернаторам генеральские звания.

Отныне губернаторам поручается обеспечивать военную безопасность вверенных территорий. Главы регионов будут проводить учения. За каждым участником нового воинского формирования - по данным "Интерфакса", речь идет о военнослужащих запаса ВС Белоруссии - должен быть закреплен автомат, пистолет и гранатомет.

Как отметил президент, фактически у каждого губернатора будет собственная армия, однако предполагается, что регионы будут "четко взаимодействовать" между собой. О том, как будет организовано взаимодействие 120-тысячных войск территориальной обороны с регулярными Вооруженными силами Белоруссии, численность которых без учета гражданского персонала составляет 50 тысяч человек, не уточняется.

Также Лукашенко рассчитывает, что в новых войсках будут участвовать самые разные слои населения Белоруссии. Особенно президент надеется на бизнесменов. "Не дай Бог, придется воевать. Мы - мужики, мы должны защитить свой дом, свою семью, свой клочок земли. В этом наша обязанность. Надо помереть - значит, помрем первыми", - заключил Александр Лукашенко" ИСТОЧНИК

Мы можем по-разному относиться к политике белорусских властей в области политики и экономики (автор этих строк относится в целом к политике правительства Беларуси отрицательно). Но это действительно правильный шаг.

Пора и нам, Россиянам последовать братьев-белорусов!

Літвіны і манархісты Вялікай Літвы ідуць на Дзяды-2011

Fri, 28 Oct 2011 06:54:33 GMT

Усіх, хто пачувае ся Літвінам \ Вялікалітоўскім манархістам, запрашаем на памінальнае шэсце ў Курапаты. Канфэдэраты Ліґі Манархічнай ВКЛ (lm_wkl) будуць пад штандарам, на якім выяўлены абраз Маці Божай Вастрабрамскай. Пачатак: 30 кастрычніка а 11 гадзіне ў Менску ад Гадзіннікавага заводу («Парк Чалюскінцаў»).

Анатолий Тарас. Лекция №1

Tue, 18 Oct 2011 19:44:27 GMT

Первая из серии лекция посвящённая истории Беларуси с точки зрения националиста.

подробности на http://aljans.org

У Нямеччыне пайшоў з жыцця на 99 годзе Я.І.В. Ота фон Габсбург

Mon, 04 Jul 2011 21:47:42 GMT

Старший сын последнего императора Австро-Венгрии Карла умер в Германии в возрасте 98 лет.