Дапамажыце нам удасканаліць сайт Kamunikat.org! | Камунікат.org

Шаноўныя Сябры, наведнікі Беларускай Інтэрнэт Бібліятэкі Kamunikat.org, знайдзіце, калі ласка, хвілінку-другую на тое, каб запоўніць нашу анкету. Робім яе, каб ацаніць нашу працу і зьмест сайту.  Каб задумацца над тым, у які бок ісці далей.
Вашы адказы дапамогуць акрэсьліць напрамкі разьвіцьця Беларускай Інтэрнэт-Бібліятэкі Kamunikat.org Дзякуючы запоўненым анкетам мы больш паспяхова будзем развіваць бібліятэку і хутчэй выйдзем насустрач Вашым патрэбам.
Анкета абсалютна ананімная, а сабраныя такім шляхам дадзеныя будуць выкарыстоўвацца выключна для нашага унутранага аналізу.
Загадзя дзякуем за прысвечаны Вамі час.Бібліятэкары Kamunikat.org
Запоўніць анкету можна па гэтай спасылцы АНКЕТА Болей...

Эдуард Юрченко: "За Бога, Князя и Родину!": правая победа в Лихтенштейне

Originally posted by edward_trad at Эдуард Юрченко: "За Бога, Князя и Родину!": правая победа в Лихтенштейне
РУССКОЯЗЫЧНАЯ ВЕРСИЯ МОЕЙ СТАТЬИ 2012...knyaz-lichtenshtein-300x199

Референдум, который решил судьбу нации

Первого июля 2012 года в княжестве Лихтенштейн состоялся референдум, посвященный проблеме сокращения полномочий князя. Его инициаторами стали местные левые, которые объединились в движение «Ваш голос имеет значение». Главной идеей было лишение права монарха абсолютного вето, которое он может накладывать не только на решение парламента, но и на результаты общенационального референдума. Им противостояло общественное движение «Мы - Лихтенштейн», которое объединило в своих рядах правую патриотическую общественность страны. Противостояние завершилось блестящей победой правых: более 76 процентов лихтенштейнцев поддержали своего князя.
Интересным является начало конфликта. Все началось с референдума о легализации абортов в княжестве. Надо отметить, что запрет на аборты являются в Лихтенштейне достаточно жестким: год заключения для женщины и три года для врача (кроме случаев прямой угрозы для жизни матери). Как только эта идея была озвучена лево-либеральной общественностью, монарх сделал жесткое заявление. Его Светлость подчеркнул, что результаты референдума он не утвердит ни при каких обстоятельствах, количество голосов в пользу легализации абортов его не интересует и его принципы как католического монарха важнее демократии.
«Прогрессивная общественность» немедленно начала истерику. Князя обвиняли в «средневековом мракобесии», «нетолерантности», «авторитаризме» и других вещах, которые являются ужасными с точки зрения воспаленных левых мозгов. Было создано движение «Ваш голос имеет значение», которое получило массированную поддержку ЕСовской бюрократии и олигархических масс-медиа. Левые как всегда действовали с максимальным цинизмом, заявляя, что ничего не имеют против монархии как таковой но она должна быть ограничена (во Франции 1789 года тоже делали похожие заявления, а потом не досчитались монархии, несчастного короля Людовика и трети французов). Княжеский дом на провокации не поддался и нетолерантно заявил, что «попытка ограничения власти монарха это первый шаг к ликвидации монархии, поэтому компромисс не является возможным». Напряжение нарастало. Леваки начали жаловаться на давление со стороны радикально настроенных правых и невозможность свободно выражать свое мнение. Ответом патриотически настроенных жителей княжества стала массовая публикация личных данных сторонников монархии в местных газетах. Правые демонстрировали, что они не стесняются своих взглядов и никого не боятся.
Но, что стало причиной противостояния на самом деле? Лево-либералы действительно славятся маниакальным стремлением к убийству нерожденных детей, это является для них своеобразным дьявольским символом веры, что объединяет каких-либо троцкистов с либеральными «почти правыми». И все же складывается впечатление, что корни «бархатной» войны против маленького свободолюбивого княжества гораздо глубже. Это впечатление является верным и его подтверждает недавняя история Лихтенштейна.

Национальная монархия против интернациональной мафии

Когда князь Ганс Адам II занял престол свои предков в 1989 году, он столкнулся с проблемой незаконных финансовых операций, которые несли угрозу для княжества. Потом оказалось, что Лихтенштейн стал одним из центров отмывания денег мировой наркомафией. Дело в том, что маленькая горная страна превратилась стараниями княжеской семьи в один из крупнейших финансовых центров мира. В определенный момент этим решили воспользоваться «не самые законопослушные» силы.
Немедленно начались «странные чудеса». Депутаты парламента, «народные избранники» с остервенением противостояли попыткам монарха навести порядок. Как всегда бывает в таких случаях «борцы за народное счастье» противопоставили вполне конкретным фактам демагогические заявления. Конечно все это было похоже на смесь дурдома и выступления труппы профессиональных шутов, но когда на их стороне выступили конституционный суд и власть ЕС - стало понятно, что ситуация имеет более угрожающий характер.
В частности, князя пытались заставить признать, что он не имеет право на контроль над собственным правительством. В этих попытках координировали свои усилия «лихтенштейнские» политики и ЕСовские бюрократы.
В 1999 году князь перешел в контрнаступление. Он позвал на помощь прокурора Инсбрука - Карла Шпитцнера и при помощи специалиста из соседней Германии ему удалось доказать связь политиков и наркокартелей. Несколько негодяев попали за решетку.
После этого попытки ликвидировать или радикально ограничить монархию приняли хорошо систематизированный характер. Если раньше князю старались не давать пользоваться полномочиями то теперь их пытались отнять в принципе. Но враги монархии и страны просчитались. Они не учли еще одного игрока, сам народ Лихтенштейна, от имени которого они будто выступали.
В 2001 году на выборах уверенно победили правые силы. В 2003 году монарх пошел в стратегическое наступление, он поднял невиданный для гнилой современности вопрос о радикальном расширении власти монарха. Нация поддержала своего монарха более чем двумя третями голосов. Скрежет зубов «евробюрократов» (и их транснациональных хозяев) которые сразу завели песенку о «шаге назад», о «поражении прогресса и демократии», можно было слышать более чем громко. Но умалчивать о том, что это добровольный выбор народа, они не могли. Фактически в княжестве состоялся тихий, но не менее эффективный вариант консервативной революции. Понятно, что это не дает покоя врагам Традиции и Европы. Вот и раскрутили они новую интригу против, пожалуй, последней свободной европейской страны. Но почему маленький, с населением около 30 тысяч жителей, Лихтенштейн вызывает такую злобу в мировой закулисе?

Княжество третьего тысячелетия или Европа которую мы потеряли

Сегодня Лихтенштейн самая богатая страна мира. Так это не ошибка и тем более не ложь. Согласно «Всемирной книге фактов», которую издает ЦРУ, Лихтенштейн самая богатая страна в мире по номинальным валовым внутренним продуктом на душу населения. Он составляет более 140 тысяч долларов в год (для сравнения, в Украине примерно 7).
Основой благосостояния является уникальное сочетание политических и экономических возможностей княжеского дома с прагматичной и консервативной политикой государства. Лихтенштейн является супермощным финансовым центром, поскольку в нем созданы почти «тепличные» условия для хранения денег или ведения бизнеса. Чрезвычайно низкие налоги, чрезвычайно простые условия регистрации, чрезвычайно надежное хранение банковской тайны: вот формула успеха. Все это было бы невозможно без надежных гарантий со стороны княжеской власти. Результат - это более 73 тысяч транснациональных сверхмощных фирм зарегистрированных в стране.
Князь является одним из самых богатых монархов в мире, его капитал оценивается приблизительно в 4 миллиарда долларов США. Он активно использует свои финансы по всему миру и значительную часть доходов вкладывает в Лихтенштейн. Хорошим правилом является то, что много лет все дороги княжества ремонтируются за счет личных средств князя. От финансирования семьи из бюджета княжеская династия отказалась. Наоборот, они финансируют страну из семейных средств.
Не стоит думать, что Лихтенштейн живет только за счет финансовых операций. Его промышленность чрезвычайно развита. Она носит высокотехнологичный характер и опирается на современные научные достижения. Ее продукция в основном это электроника, химия и фармацевтика, высокоточные приборы. Сельское хозяйство можно охарактеризовать хотя бы тем фактом, что лихтенштейнские вина являются одними из самых дорогих в мире.
Безработицы фактически не существует. Примерно треть работающих приезжает к княжества из соседних Австрии и Швейцарии ежедневно.
Лихтенштейн это уникальный пример того, как должна была бы развиваться Европа, если бы ее естественное развитие не было остановлено «французской» революцией и ее поздними наследниками.
Успех альпийского княжества базируется на сочетании реальной политической власти монарха с экономическим могуществом, как это было во время традиционного общества. Политическая стабильность в свою очередь держится на взаимном доверии монарха и его подданных, которая в свою очередь держится на реальной возможности монарха выполнять патерналистскую роль в отношении подданных. Это замкнутая система, в которой заинтересованы все стороны. Надо еще добавить тесную связь правящей династии с католической церковью, которая является одним из важнейших социальных институтов в княжестве.
«Государство третьего тысячелетия» - так называется изданная в 2010 году книга князя Ганса Адама II.
В ней он уверенно критикует современную демократию, глобализацию, ЕС и США. Он противопоставляет современной политической системе сочетание монархии и прямого народовластия. Высокую оценку Его Светлости получила Швейцарская республика, которая развивалась естественным путем, и базовые принципы которой в корне отличаются от модели порожденной 1789 годом. Таким образом, князь противостоит современной системе не только как политик, но и как идеолог.
В свое время Лихтенштейн уже прославился тем, что бросил вызов «мировому сообществу». Эта маленькая страна была единственной, которая отказалась выдать на расправу большевикам в 1945 году, восточноевропейских антикоммунистов. «Я не вижу здесь подписи моего князя» - ответил глава правительства когда советский представитель продемонстрировал ему копию Ялтинского соглашения. Тогда эта маленькая государство стало спасительным якорем для многих людей, которые смогли избежать гибели от рук большевистских палачей. Кто знает, возможно сегодня Лихтенштейн станет спасительным якорем для всей Европы.
http://falangeurasia.blogspot.ru/2012/07/blog-post_1506.html


Оригинал (Укр.) http://rozum.info/news/2012-07-06-263

Haradockija nawiny, 11 (211) 2013 | Камунікат.org

Haradockija nawiny
Gazeta o Ziemi Gródeckiej i jej Mieszkańcach
11 (211) 2013

Czy to raz bywało się w Gdańsku... Tyle że najczęściej przejazdem, jadąc na wczasy nad morze lub na szkolenie czy konferencję. Dlatego to miasto kojarzyło się mi dotąd z zabytkowym dworcem kolejowym i nowoczesną obwodnicą. No i oczywiście ze strajkami stoczniowców, które doprowadziły do zmian ustrojowych w Polsce. I oto w październiku nadarzyła się okazja, aby na jeden dzień pojechać do Gdańska z „Rozśpiewanym Gródkiem”. Zaproszono nas na X Biografie Gdańskie – Dni Mniejszości Narodowych. Osiem godzin jazdy busem minęło szybko. W miłym towarzystwie śpiewających pań i ich instruktora, Wiktora Małanczyka (a także sympatycznego kierowcy, pana Krzysztofa), nie było kiedy się nudzić. Wciąż sypały się żarty i zabawne opowiastki. Na miejsce dojechaliśmy wczesnym sobotnim popołudniem. Zakwaterowano nas w byłym hotelu robotniczym przy samej Stoczni Gdańskiej, której większościowym udziałowcem jest teraz ukraiński oligarcha, zarządzający ją poprzez spółki na Cyprze. Kolebka Solidarności znajduje się na skraju bankructwa. 1500 pracowników nie dostają w terminie wynagrodzeń, a grunty i majątek ruchomy zakładu są wyprzedawane. Hotel, w którym zamieszkaliśmy, też trafił w prywatne ręce. W komfortowo odremontowanych pokojach jedynie ściany pamiętają czasy, gdy mieszkali tam robotnicy, którzy przyjeżdżali tu do pracy z całej Polski. Także z naszych stron. Okna hotelowe wychodzą obecnie nie na charakterystyczne żurawie, ale na zasłaniające je mury powstającego na terenie stoczni Europejskiego Centrum Solidarności. Tuz za nim Болей...

Кейт Миддлтон родила Уильяму сына.

Originally posted by edward_trad at Кейт Миддлтон родила Уильяму сына.
Originally posted by serg_slavorum at Кейт Миддлтон родила Уильяму сына.

Самый долгожданный ребенок королевской семьи Великобритании наконец появился на свет. У герцога и герцогини Кембриджских Уильяма и Кейт родился сын, который стал третьим в очереди на британский престол после своего деда принца Чарльза и отца принца Уильяма.

"Герцогиня Кембриджская благополучно родила сына в 16:24 (19:24 по московскому времени)", – сообщили в Кенсигтонском дворце. Там также добавили, что мать и ребенок чувствуют себя хорошо, они проведут ночь в больнице.

Вес ребенка составляет восемь фунтов шесть унций. Это примерно 3,8 килограмма, передает РИА Новости. Сообщается, что Уильям присутствовал при родах.

Кенсингтонский дворец изменил традиционному способу объявления о рождении наследника престола и разослал журналистам по электронной почте сообщение, подтверждающее факт рождения ребенка герцога и герцогини Кембриджских. Ранее планировалось, что все собравшимися на площади у Букингемского дворца, узнают о рождении "королевского ребенка" из письма, доставленного курьером из больницы в королевскую резиденцию и вывешенного затем на всеобщее обозрение.

В связи с рождением будущего наследника фонтаны на лондонской Трафальгарской площади, башня CN Tower в канадском городе Торонто и Ниагарский водопад будут окрашены в голубой цвет. Ребенок супруги британского принца Уильяма герцогини Кембриджской Кэтрин будет носить титул принц Кембриджский, а называть младенца будут Его Королевское Высочество. Между тем, имя мальчика пока не сообщается. Оно будет объявлено позже.

Напомним, рано утром 22 июля герцогиня Кембриджская Кейт, почувствовав первые родовые схватки, в сопровождении мужа принца Уильяма прибыла в лондонскую больницу святой Марии. У входа в госпиталь было настоящее столпотворение. Все замерли в трепетном ожидании первенца Миддлтон. Журналисты, которые дежурили на улице на палящем солнце, начали шутить, что это можно сравнить с ожиданием выбора Папы Римского.



P. S. Мама дорогая, всё-таки она сына родила. Ой, только бы его не Дэвидом назвали !!! Только бы не Дэвидом!!))

Всеукраїнська монархічна конференція 2013

Originally posted by edward_trad at Всеукраїнська монархічна конференція 2013
конф

1 червня , в Києві ,відбудеться друга Всеукраїнська монархічна конференція . В ній приймуть участь науковці , громадські діячи , митці , консервативно налаштована молодь . Широкий спектр учасників обумовлено бажанням всі більшого числа не байдужих громадян України повернути монархічну ідею до актуального громадсько-політичного дискурсу . В форматі відкритої між організаційної конференції наш захід проходить вдруге але він є логічним продовженням та виведенням на новий рівень процесу розпочатого наприкінці 80-х років повернення ідеї українського монархізму з еміграції на батьківщину .
Місце проведення . « Будинок кіно « , малий зал
Час проведення ( офіційна частина ) з 13.00 до 17.00


Програма другої Всеукраїнської монархічної конференції .
1 . Павло Гай-Нижник , доктор історичних наук , голова політичного проекту « Булава «
Привітальне слово .
2. Ігор Криворучко , голова Соціал- Національної асамблеї
Привітальне слово
3 . Андрій Волошин , координатор Українського традиціоналістичного клубу
Привітальне слово , доповідь « Монархізм як стиль «
4. Леонід Чупрій , кандидат філософських наук , доцент
Доповідь « Родинні цінності як фундамент відродження традиційного українського суспільства «
5. Петро Вознюк , кандидат політичних наук , доцент
Доповідь « Геополітичний потенціал відновленої української монархії «
6. Олександр Алфьоров , кандидат історичних наук
Доповідь « Титулатура українських володарів 10-20 ст . «
7. Олена Семеняка , аспірант , магістр філософії
Доповідь «"Метафізичні підстави відновлення монархії як традиційної форми правління Європи (український контекст )".
8. Антон Бондаренко , пошукач , магістр історії
Доповідь « Традиції воїнів-звірів та деякі аспекти генеалогії української аристократії «
9. Едуард Юрченко , пошукач , магістр філософії .
Доповідь « Українська монархія як археофутурістичний проект .
10 . Валентин Гайдай , аспірант , магістр історії
Доповідь « Українська монархія : історичний екскурс та новітні перспективи «
11 . Ігор Гаркавенко , незалежний дослідник , філософ традиціоналіст
12 . Сергій Шумило , історик , богослов
13 . Олександр Маслак , кандидат філософських наук

( можливі зміни та додавання )

115 років з Дня народження Юліуса Еволи ....

Originally posted by edward_trad at 115 років з Дня народження Юліуса Еволи ....
evola11

День народження видатного філософа який все ще не є гідно оціненим...навіть своїми прихільниками...
Він відверто іменував себе реакціонером....в той час як подавляюча більшість правих боїться цього визначення як вогню....він відродив дух непримереної правізни доби Рівароля та Жозефа де Местра....він покла початок тому , що в свій час увійде в історію під назвою чинного традиціоналізму....традиціоналізму чину...не світоглядної концепції , а суворої і реалістичної ( не в примітивному , звісно ,політиканському значенні ) дії...

СЛАВА ЧОРНОМУ БАРОНУ РЕАКЦІЇ !!!



і невеличка підборочка матеріалів...

Евола на " Велесовій слободі "
http://www.velesova-sloboda.org/philosophy/evola-lyudi-i-ruiny.html

Евола на "Точці переходу "
http://luxaur.narod.ru/biblio/2/tr/traditio.htm

Евола на "fatuma.net "
http://www.fatuma.net/blog/text/evola

Казько Віктар, Выратуй і памілуй нас, чорны бусел | Камунікат.org

Выратуй і памілуй нас, чорны бусел
Аповесці
Казько Віктар

У цэнтры новай кнігі Віктара Казько трагедыя XX стагоддзя – чарнобыльская аварыя. У аповесці «Но Пасаран» з уласцівай яму шчырасцю, метафарычнасцю раскрывае празаік прычыны, якія прывялі грамадства да развалу. Пісьменнік стварае яркія, запамінальныя тыпы нашых сучаснікаў. Глыбокая сімволіка закладзена аўтарам і ў яго апавяданнях і эсэ. Болей...

Цвірка Кастусь, Будзіла вёску берасцянка | Камунікат.org

Будзіла вёску берасцянка
Людзі і былі маёй Зялёнай Дубровы
Цвірка Кастусь

Гэтая кніга — пра вёску з паэтычнай назвай Зялёная Дуброва на Старадарожчыне, пра яе людзей і гісторыю. Калісьці малым я прачытаў у адной кніжцы пра дзівосны лясны край — Палессе. У ёй з такой замілаванасцю расказвалася пра яго таямнічыя пушчы і салаўіныя гаі, пра шырокія квяцістыя лугі і абласканыя сонцам жураўліныя балоты, пра чыстыя крынічныя рэкі і сінія люстэркі азёр, што мне да нясцерпу захацелася пабываць там, каб на свае вочы пабачыць тую красу. Толькі значна пазней я даведаўся, што мая Зялёная Дуброва з усімі яе ваколіцамі, аказваецца, і ёсць тое самае Палессе! Праўда, яго поўнач. Гэта ж недалёка ад нас шыецца праз лясныя зараснікі крынічная Арэса, апетая Янкам Купалам у паэме пра асушку палескіх балот. Болей...

Презентація альманаху “Сівер” у Києві ( фотозвіт )

Originally posted by edward_trad at Презентація альманаху “Сівер” у Києві ( фотозвіт )
13
25 лютого 2013 року в Києві відбулася довгоочікувана й знакова подія, а саме презентація нового білоруського альманаху «Сівер», яка сталася в рамках зустрічі з редколегією видання – однодумцями, колегами і друзями Українського Традиціоналістичного Клубу: Аляксєєм Дзєрмантом, Ягором Чуриловим та Пьотрою Пятровським.

Нагадаємо, що минулого року Аляксєй Дзєрмант вже відвідував Київ з презентацією другого номеру альманаху «Druvis» Центру етнокосмології «KRYŬJA», а Пьотра Пятровський брав активну участь в Першому Всеукраїнському конгресі монархістів, який пройшов за участю УТК в Кам’янці-Подільському восени 2011 року. Ягор Чурилов, у свою чергу, є одним з основних координаторів білоруського проекту «Цитадель», а Пьотра Пятровський – консервативного центру «Nomos», в яких також задіяний Аляксєй Дзєрмант і які повністю співзвучні ідеологічним пріоритетам УТК.

Після того, як гостей було представлено аудиторії головою УТК Андрієм Волошиним, взяв слово головний редактор альманаху Аляксей Дзєрмант. Нагадавши, що сучасний світ перебуває у системній кризі й стоїть на порозі нового цивілізаційного вибору, він розкрив концепцію видання та геополітичні перспективи північної орієнтації, природної для Білорусі в силу її географічного розташування й історико-культурних традицій. Втім, зазначивши, що йдеться перш за все про міфологічну ідею Сакральної Півночі, Аляксей Дзєрмант закликав українців приєднуватися до цього археофутуристичного проекту, заснованого на гнучкому й динамічному підході до Традиції

Наступним виступив Ягор Чурилов, який розкрив актуальність «Сівера» за допомогою такого метафоричного порівняння: якщо роздати примірники альманаху людям на вулиці, вони максимум привітають з творчими здобутками й продовжать займатися власними справами; однак якщо на цих вулицях з’являться ворожі танки, вони доволі швидко пригадають все, про що їх попереджали автори видання. Не секрет, що в багатьох європейських країнах фізичне виживання європейців під питанням, однак Європа все ще пам’ятає два останні великі проекти – націонал-соціалістичний та комуністичний, тому Ягор Чурилов висловив впевненість у тому, що інстинкт колективного самозбереження включиться дуже скоро, як він завжди включався в екстремальних ситуаціях й періоди глобальних історичних потрясінь. Задача «Сівера» – підготувати нову теоретичну базу, що стане у нагоді в такий час.

Продовжив виступ редакційної команди Пьотра Пятровський, що, як філософ за освітою, окреслив метафізичні підстави для нового історичного проекту, а саме вичерпаність аксіом модерної епохи, зокрема в аспекті притаманного їй світосприйняття крізь призму вузьких бінарних опозицій – між білим і чорним, добром і злом, раціональним й ірраціональним тощо.

Крім того, він звернув увагу на нагальність розвитку нової політичної теорії після завершення класичних модерних ідеологій (лібералізму, соціалізму, фашизму), що з необхідністю виводить на консерватизм як єдину концептуально антимодерну ідеологію (саме цій тематиці буде присвячено наступний номер «Сівера»). Нарешті, Пьотра Пятровський наголосив на тому, що Україна як найбільша за площею й населенням європейська країна повинна стати в центрі цього нового геополітичного проекту, відмовившись від нав’язаного їй штучного вибору між Заходом і Сходом.

Далі слово було надане Олені Семеняці – активістці УТК, що першою з числа українських колег зробила внесок в альманах «Сівер», представлений рецензією на фільм «Valhalla Rising» як «міфу про новий початок» та архетипу самого життя. Зауваживши, що ця глибока філософська кінострічка має пряме відношення до того, чим займається редакторський й авторський склад видання, вона, по-перше, підкреслила вагомість білоруського досвіду для України.

Адже Захід, пропонуючи масу свіжих та контркультурних ідей, змушений розплачуватися за цю свободу думки й слова повною підконтрольністю у просторі реальних соціальних зрушень, тоді як усебічний політичний пресинг на сучасну Білорусь краще за все засвідчує її фактичний успіх на шляху розбудови власної державності на ґрунті автентичних культурно-політичних норм. По-друге, Олена Семеняка відзначила унікальність концепції «Сівера», яка поєднує міфічний вимір традиційної ідеї Сакральної Півночі з актуальним політичним баченням, не маючи нічого спільного з цікавими, але сумнівними у перспективі справжніх геополітичних трансформацій теоріями на зразок аріософії або гіперборейського походження людства.

Завершилася презентація діалогом редколегії «Сівера» з аудиторією, в ході якого було з’ясовано, що білоруський традиціоналізм, на відміну від українського, є не стільки етнічним (що знайшло свій вираз в українському народництві та націоналізмі), скільки етатистським, тобто зосередженим на ідеї держави та забезпеченні безперебійної роботи державної машини.

Крім того, аудиторія погодилась з доцільністю північної орієнтації, здатної вивести українське суспільство за межі фіктивного розколу між Західною та Східною Україною і, відповідно, геополітичної дилеми між Європейським та Євразійським Союзами. Підсумки заходу підвів Андрій Волошин, який звернувся до відвідувачів презентації з закликом до уважнішого стеження за білоруськими подіями в усіх суспільних сферах як джерела оригінальних та конструктивних ініціатив і висловив готовність до подальшої співпраці з білоруськими колегами від імені УТК й усіх присутніх українців.


ДЖЕРЕЛО
http://uktk.org/presentation-of-siver-itself/